Тема: Україно моя, ти одна, як життя
Мета: виховувати у дітей шанобливе ставлення до державної символіки, культурного та історичного минулого України, усвідомлення духовної єдності населення всіх регіонів України, виховання людяності, гідності, справедливості, толерантності; формування в учнів активної життєвої позиції, громадянського самовизначення, прагнення до самореалізації в Україні, розвивати почуття гордості за Україну, її історію та видатних людей.

 СЦЕНАРІЙ ЗАХОДУ

Композиція «Квітка –душа»

Вед. І. Земля моя рідна – це моя Україна! Щасливі ми, що народилися і живемо на чудовій, багатій землі. Тут жили наші прадіди. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій.
Вед. ІІ. Тут ми робили свої перші кроки, відкривали навколишній світ. Тут нам уперше забриніли звуки рідної мови, завдяки якій ми усвідомили самих себе. Тут ми навчилися відповідати усмішкою на усмішку, співчуттям на чужий біль.

Ведучі заходу. Волошин Георгій та Степанович Лариса

  Тобі, земле моя
  Мій рідний край, земля моя свята,
  Життя мого колиска калинова...
  Тут синь гаїв і неба чистота,
  І мила серцю українська мова.
  Тут перший крок, і перша висота,
  І я сама, і вся моя родина,
  Щасливі та сумні мої літа,
  І стежка в отчий дім одна-єдина.

  Уклоняюсь піснею
  Краю мій коханий, щире твоє слово,
  Небо твоє ніжно-голубе,
  Рідна Україно, земле колискова,
  Обіймаю піснею тебе.
  Світе мій широкий, воленько ласкава,
  Доле моя, радосте моя!
  Вічна Україно, квітне твоя слава
  Невмирущим співом солов’я
  Краю мій зелений, золото вербове,
  Стежко моя, роси голубі!
  Мати Україно, сонце чорноброве,
  Уклоняюсь піснею тобі.

Пісня „Я люблю Україну свою”. Співає В.Власюк

Вед. 1. Збереглася давня легенда ще козацьких часів: коли на країну нападали вороги зі сходу і заходу, півдня і півночі, коли в нерівних боях полягли кращі захисники народу, на велику раду зібралися старі вожді, наймудріші книжники, сліпі кобзарі. "Що чинити далі? – з болем і розпачем запитували вони. – Розбиті наші останні полки, захоплені ворогами останні фортеці…” І тоді піднялися найдревніші із кобзарів:
  - Неправда, - сказали вони, - останній полк ніколи не може бути розгромлений, остання фортеця ніколи не здається! Бо це те, що в душі кожного: наша дума, наша пісня, прадавні звичаї і традиції. Їх можна віддати лише добровільно – але ми не віддамо, бо ми народ одвічний, потужний і життєдайний. Биті, знекровлені, палені й топтані, ми знову піднімемося з руїн, із попелу, і знову воскреснемо, розквітнемо, забуяємо!..
  І справдилися пророчі слова того кобзаря.

Горнусь до тебе, Україно
  Горнусь до тебе, Україно.
  Як син до матері горнусь
  За тебе, рідна і єдина
  Щодня я Богові молюсь.
  Молюсь за тебе, Україно,
  І свої сили віддаю,
  Щоб відродити із руїни
  Наш дух і славу бойову.
  Очистимо усі джерела,
  Дніпро-Славутич оживе,
  І заспіваєм: „Ще не вмерла
  Україна наша і не вмре”.

Пісня „Калинонька”. Співає Ксенія Кажан

 Вед ІІ. Минали роки, століття… І ось злинули у небо синьо-жовті знамена, а з мільйонів сердець вирвалось на волю жадане: "Ще не вмерла Україна”.
Звучить Державний гімн України „Ще не вмерла Україна”
Вед.  І. Вдивляємось у далеч і так виразно бачимо широчінь повноводних рік у вінку зажурених верб і пломінкої радості калини. Про щось шепочуть тінисті діброви й зелені гаї, мережані узори білих осель із вродливими мальвами на причілку.
Вед  ІІ. Вслухаємось у гомін сивої давнини: звідти крізь віки долинає тупіт розвихрених коней, брязкіт шабель із козацького шаленого герцю, гучна яса стрілецької слави.
Вед І. Як же довго наш народ ішов до незалежності! Ішов через утиски, в’язниці й Сибіри упродовж усієї історії від часів Київської Русі до наших днів. На цьому шляху загинула незлічена кількість кращих синів і дочок України, які відстоювали її незалежність.

 Вед.ІІ. Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради. Довгої вікової героїчної боротьби за волю.
Вед.І. Шлях України позначений високими степовими могилами та прекрасними піснями. Пісня, як естафета передає від покоління до покоління історичну правду про свій народ, його стремління і заповіти.

Пісня "Про Україну”. Виконує ансамбль "Бучанка"

Вед ІІ. Яка велика віра у нашу країну, наш народ. Справжні патріоти своєї неньки України залишили нам, нащадкам, свої одкровення – зізнання в любові до України. Вслухаймося в їхнє палке, пристрасне, щире поетичне слово.

Любіть Україну
Любіть, Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Любіть у коханні, в труді, у бою,
Як пісню, що лине зорею.
Всім серцем любіть Україну свою –
І вічні ми будемо з нею.

Вед. І. Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробування і не скорилася. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.
Майдан та Революція гідності потрясли не тільки Україну, а й увесь світ. Україна продемонструвала Європі і всьому світові, що українці - міцна духом волелюбна нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояти свій демократичний вибір. Майдан став   місцем правди і свободи, добра, дружби, братерства й гідності. Сьогодні на сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Саме за це зараз в АТО воюють сини-герої. На полі битви – захисники, воїни. Давайте вшануємо їхню пам’ять та пам’ять всіх загиблих в АТО та героїв Небесної Сотні хвилиною мовчання.

О Боже єдиний, здійсни мою мрію,
Не діли нашу землю на Захід і Схід,
Бо всі ми єдині, усі ми сім’я,
В усіх нас одна Батьківщина, одна,
Одна і єдина, як вічна любов,
За неї ще пращури лили свою кров.
За волю, за єдність боролись вони,
Щоб в вольній країні ми з вами  росли.
За неї Шевченко ще в Бога благав,
У віршах своїх він про неї писав,
Писав і благав у свого народу,
Щоб він не проспав України свободу.
Бо звір стоголовий уже не дрімає,
І пазурі гострі у серце впинає.
Не дай йому, Боже, не дай розірвати,
Не дай, щоби брат йшов війною на брата
Прожени той туман, що укутав усіх,
Щоб жити народ наш у спокої міг,
Щоби Україна завжди була вільна,
Завжди залишалась одна, неподільна.
І стяг синьо-жовтий здіймавсь аж до неба,
А більше для щастя нічого не треба!

Композиція «Небесна Сотня»

Вед. ІІ. Пам’ять – одна із найцікавіших властивостей людини. Так, як не можна забувати своїх батьків, так не можна забувати свій народ та його історію.
Вед. І. Так, як не можна забувати своїх рідних, близьких ні в хвилини радості, ні в години печалі, так не можна забувати землі нашої, бо це першооснова. З неї ми вийшли, до неї ми прийдемо. Людина не може називатися людиною, якщо вона не має ні мови, ні пісні, ні пам’яті, ні землі, ні роду. Пам’ятаймо про це.
У цім краю з любові терпне серце,
Тривога світла доторка плеча.
Тут синім оком лісове озерце
Проводить вдаль скороминущий час.
Де материнки незбагненні чари,
Отут мій дім, отут моя земля.
Колосся піднімаючи до хмари
Під самий обрій пролягли поля.
Земля тремтить у сонячнім промінні,
Вже будить зайчик сонячний дуби.
Лиш тут відчула я земне тяжіння,
Лиш тут я можу мріять і любить.

Вед.ІІ. Знання мови народу, серед якого живеш – ознака культурної освіченої людини, знання рідної мови – священний обов’язок кожного. В умовах незалежності нашої держави мова, хоч не без труднощів, поступово займає гідне місце в суспільстві. У Декларації про державний суверенітет України зазначається, що Україна забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій. Водночас право на національно-культурний розвиток гарантується представникам усіх національностей, які проживають на території нашої держави.

Вед. І. Наче квітка, українська мова, як феномен національної сутності, дивом проростає крізь залізобетонну плиту байдужості, роблячи в ній тріщини, торуючи шлях до світла. Мова – запорука існування народу. Захищаючи рідне слово, ми захищаємо свою націю, її гідність, право на майбутнє. Зробімо все, щоб засяяла українська, "як та зоря ясна”.

Як довго ждали ми своєї волі слова!
І ось воно співа, бринить,
Бринить, співає наша мова,
Чарує, тішить і п’янить.
Як довго ждали ми…
Уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг,
Зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг.

Пісня "Рідна мово” у виконанні Віти Мединської

Вед. ІІ. Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні. Ви – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.

Осічнюк А. і Ященко О. виконують пісню «На світі є одна країна, яку люблю, це Україна»

Присяга
Краю мій рідний, земля моя колискова! Із садками вишневими і солов’ями співучими, вербами кучерявими і джерелами чистими дорогами тополиними і лелеками білокрилими, росами голубими і райдугами семицвітними, із золотими китичками хмелю та соняшниками і мальвами квітучими, рушниками гаптованими і червоними кетягами калини, з хлібом-сіллю гостинними і людьми працьовитими, ланами широкими і небом блакитним присягу прийми від мене, що оберігатиму тебе і любитиму, бо одна ти, як життя.

Пісня „Молитва". Виконує ансамбль "Бучанка"